Булінг (від англ. bullying — залякування, цькування, задирання) — різновид насильства; навмисне, що не носить характеру самозахисту і не є санкціонованним нормативно-правовими актами держави, довготривале (повторюване) фізичне чи психологічне насильство з боку індивіда чи групи, які мають певні переваги (фізичні, психологічні, адміністративні тощо) стосовно індивіда, і що відбувається переважно в організованих колективах з певною особистою метою (наприклад, бажання заслужити авторитет у бажаних осіб).

Шкільний булінг – різновід дитячого цькування (докладніше).

Організації та установи, до яких слід звернутися у випадку домашнього насильства:

  • До територіального органу поліції або за телефоном 102.
  • До центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
  • До управління сім’ї та молоді районної, міської чи обласної держадміністрацій.
  • До громадських організацій, які надають допомогу постраждалим від насильства.
  • До психолога, соціального педагога, класного керівника тощо.
  • До близької людини.
  • На телефони «Гарячих ліній».

Безкоштовні телефонні «Гарячі лінії»:

Національна дитяча «гаряча лінія» Центру «Ла Страда-Україна»:

0-800-500-333 (для дзвінків з мобільного)

Дзвінки на лінію – безкоштовні як зі стаціонарних телефонів на всій території України, так і з мобільних усіх операторів.

Консультують компетентні у дитячих питаннях психологи, юристи та соціальні працівники.

Національна «гаряча лінія» з протидії домашньому насильству (консультації юриста, психолога, соціального педагога):

116-123 (цілодобово та безкоштовно з мобільних телефонів),

0-800-500-225 та 116-111

Можна отримати інформацію про організації та установи, до яких слід звернутися у конкретній ситуації, про перелік документів, які необхідно підготувати для звернення, поради щодо правильного їх складання, підтримку психолога анонімно у телефонному режимі, консультації та рекомендації юристів щодо конкретної ситуації.

Омбудсмен з прав дитини в Україні Микола Миколайович Кулеба:

(044) 255-64-50

Єдиний телефонний номер системи надання безоплатної правової допомоги:

Зателефонувавши за номером 0-800-213-103 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів), можна отримати такі послуги:

  • інформацію про гарячі телефонні лінії з питань надання соціальній послуг та захисту прав людини, та установи, які опікуються відповідними питаннями;
  • безоплатну правову допомогу дітям, які перебувають у складних життєвих обставинах;
  • правові консультації;
  • зв’язатися з усіма центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги; отримати інформацію про їх місцезнаходження, контактні номери телефонів, інші засоби зв’язку.

Ознаки виявлення випадків домашнього насильства:

  1. У виявленні фактів домашнього насильства має значення спостережливість педагогічних працівників закладу освіти, їх уважне ставлення до учасників освітнього процесу і здатність вчасно помітити симптоми неблагополуччя в поведінці та настрої дітей.
  2. Види домашнього насильства визначаються за наступними ознаками:

Ознаками психологічного насильства є:

  • замкнутість, тривожність, страх, або навпаки, демонстрація повної відсутності страху, ризикована, зухвала поведінка;
  • неврівноважена поведінка;
  • агресивність, напади люті, схильність до руйнації, нищення, насильства;
  • різка зміна звичної для дитини поведінки на контрастну;
  • уповільнене мовлення, нездатність до навчання, відсутність знань відповідно до віку (наприклад, невміння читати, писати, рахувати);
  • синдром «маленького дорослого» (надмірна зрілість та відповідальність);
  • уникання однолітків, бажання спілкуватися та гратися зі значно молодшими дітьми;
  • занижене самооцінювання, наявність почуття провини; швидка стомлюваність, знижена спроможність до концентрації уваги;
  • демонстрація страху перед появою батьків та/або необхідністю йти додому, небажання йти додому;
  • схильність до «мандрів», бродяжництва;
  • депресивні розлади; спроби самогубства;
  • вживання алкоголю, наркотичних речовин;
  • наявність стресоподібних розладів психіки, психосоматичних хвороб;
  • прояви насильства чи жорстокого поводження стосовно тварин чи інших живих істот;
  • приналежність батьків інших законних представників до деструктивних релігійних сект;
  • інші прояви поведінки чи емоційних реакцій, що не відповідають віковим нормам розвитку дитини.

Ознаками фізичного насильства можуть бути:

  • розповідь дитини, що батьки, інші члени сім’ї застосовують до неї або іншої дитини фізичне насильство, погрожують вигнати з дому, перемістити до іншого місця проживання (віддати до інтернатного закладу, влаштувати до лікарні, помешкання інших родичів тощо), про наявність небезпеки з боку тварин, що утримуються у неї вдома;
  • намагання дитини приховати травми та обставини їх отримання (відмова зняти одяг для медичного обстеження або переодягатися в присутності інших дітей; носити одяг, що не відповідає сезону);
  • зміщення суглобів (вивихи), переломи кісток, гематоми, подряпини; синці на щоках, очах, губах, вухах, передпліччях, стегнах, кінчиках пальців тощо;
  • рвані рани і переломи в області обличчя, травматична втрата зубів; травми ока (крововиливи, відшарування сітківки тощо); забиті місця на тілі, голові або сідницях, які мають виразні контури предмета (наприклад, пряжки ременя, лозини);
  • скарги дитини на головний біль, біль у животі, зовнішні запалення органів сечовивідної і статевої систем;
  • рани і синці у різних фазах загоєння на різних частинах тіла (наприклад, на спині та грудях одночасно); сліди від укусів;
  • опіки та інші незвичні для віку дитини фізичні (видимі та невидимі) травми.

Ознаками економічного насильства, занедбання дитини можуть бути:

  • постійне голодування через нестачу їжі;
  • вага дитини в значній мірі не відповідає її віковій нормі (за визначенняммедичного працівника);
  • часті запізнення до школи, брудний одяг, одягання не за погодою;
  • пропуски занять у школі;
  • втомлений і хворобливий вигляд;
  • загальна занедбаність;
  • нестача необхідного медичного лікування (дитину не водять до лікаря), неліковані зуби;
  • залишення дитини батьками під наглядом незнайомих осіб (в тому числі, які перебувають у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння);
  • залишення дитини дошкільного віку без догляду впродовж тривалого часу як у помешканні, так і на вулиці, в тому числі зі сторонніми особами;
  • відсутність іграшок, книжок, розваг тощо;
  • антисанітарні умови проживання, відсутність постільної білизни (або постільна білизна рвана та брудна), засобів гігієни;
  • нігті, волосся у дитини нестрижені та брудні;
  • у дитини постійні інфекції, спричинені браком гігієни;
  • залучення дитини до трудової діяльності (з порушенням чинного законодавства);
  • дитина жебракує, втікає з дому;
  • відставання дитини в розвитку фізичному, емоційному, розвитку дрібної моторики, пізнавальних здібностей, соціальних навичок та навичок міжособистісного спілкування) внаслідок педагогічної занедбаності тощо.

Ознаками сексуального насильства можуть бути:

  • знання термінології та жаргону, зазвичай не властивих дітям відповідного віку;
  • захворювання, що передаються статевим шляхом;
  • синдром «брудного тіла»;
  • уникнення контактів із ровесниками чи дорослими, зокрема й з родинного кола чи друзів сім’ї;
  • дитяча або підліткова проституція;
  • рання вагітність;
  • вчинення сексуальних злочинів;
  • сексуальні домагання до дітей, підлітків, дорослих;
  • нерозбірлива або непритаманна віку дитини сексуальна поведінка;
  • створення та реалізація дитиною сексуальних сценаріїв в іграх за допомогою іграшок та ляльок;
  • відмова від гігієнічного догляду за собою;
  • нашарування великої кількості одягу на тілі або використання одягу, який максимально приховує тіло;
  • страх або агресивна реакція щодо конкретних людей або людей певної статі, віку тощо;
  • синці на внутрішній стороні стегон, на грудях і сідницях, сліди від укусів, інші незвичні для віку дитини фізичні ознаки (видимі та невидимі), а також психологічні і поведінкові прояви, які можуть свідчити про насильство щодо дитини.

Педагогічним працівникам доцільно звертати увагу також на ознаки, що вказують на ймовірність виникнення ризиків для життя, здоров’я та розвитку дитини. Зокрема до таких ризиків можна, крім іншого, віднести ситуації, коли батьки або інші законні представники:

  • не цікавляться освітньою діяльністю дитини (не відвідують батьківських зборів, не контактують із педагогами закладу);
  • під час відвідування закладу освіти перебувають у стані алкогольного сп’яніння або під дієто наркотичних речовин; наявні факти надмірного вживання алкоголю, наркотичних речовин, схильності до азартних ігор та відвідування ігрових клубів;
  • систематично проявляють агресивну поведінку до працівників закладу освіти, батьків інших дітей;
  • ігнорують рекомендації працівників закладу освіти щодо виховання дитини, що призводить або може призвести до затримки її розвитку, погіршення емоційного стану, здоров’я, соціальної ізоляції та інших несприятливих наслідків;
  • не дотримуються санітарно-гігієнічних норм та правил безпечної поведінки (що призводить до виникнення ризику інфікування дитини);
  • мають ознаки пригніченого психоемоційного стану, розладів психічного здоров’я, суїцидальної поведінки, що ускладнює процес догляду та виховання дитини;
  • не забезпечують необхідного медичного догляду за дитиною, що може призвести до серйозних порушень здоров’я;
  • жорстоко поводяться з членами сім’ї (одним із батьків, іншою дитиною, іншою особою), з домашніми тваринами;
  • допускають перебування у помешканні, де проживає дитина, сторонніх осіб, схильних до вживання алкоголю, наркотичних речовин;
  • не забезпечують дитину кишеньковими коштами;
  • перекладають догляд за молодшими дітьми на інших.

Діти мають:

  • знижену здатність контролювати свою поведінку;
  • демонстративну хоробрість;
  • агресію стосовно інших дітей або дорослих;
  • ознаки бродяжницва;
  • бажання і змогу перебувати у вечірній і нічний час на вулиці без супроводу дорослих, відвідувати комп’ютерний клуб.

Взаємодія керівника та працівників закладу освіти для профілактики та у разі виявлення ознак домашнього насильства

  1. Керівник закладу освіти забезпечує реалізацію заходів у сфері запобігання та протидії насильству:

1) проведення з учасниками освітнього процесу роботи щодо запобігання та протидії насильству;

2) організацію інформаційно-просвітницьких заходів із учасниками освітнього процесу з питань запобігання та протидії насильству, у тому числі стосовно дітей та за участю дітей;

3) організацію соціально-психологічного супроводу постраждалих;

4) визначення уповноваженої особи з-поміж працівників закладу освіти для здійснення невідкладних заходів реагування у випадках виявлення фактів насильства та/або отримання заяв/повідомлень від постраждалої особи/інших осіб.

  1. Уповноважена особа закладу освіти:

У разі виникнення підозри щодо домашнього насильства, жорстокого поводження з дитиною або якщо є реальна загроза його вчинення (удома, з боку однолітків, з боку інших) уповноважена особа зустрічається із дитиною, стосовно якої є інформація про жорстоке поводження щодо неї, намагається розговорити, встановити контакт, довірливі стосунки та надає емоційну підтримку; проявляє інтерес, дружелюбність, щирість, теплоту і симпатію, дитина має відчути, що її дійсно чують і розуміють. Дотримуватись принципу конфіденційності щодо постраждалої особи.

У процесі розмови, якщо дитина підтверджує факт жорстокого поводження чи насильства щодо неї, уповноваженій особі необхідно з’ясувати терміни подій, які відбулися з дитиною, та можливості отримати їх опис.

Уповноважена особа закладу освіти повідомляє працівників психологічної служби закладу освіти, а працівник психологічної служби за потреби складає план корекційної роботи та здійснює соціально-педагогічний супровід з жертвою та її кривдником, особливо, якщо останнім є інший учень (учні) закладу, та у разі необхідності перенаправляє до інших спеціалістів (психотерапевта, невролога тощо).

  1. Педагогічні працівники, медичний та господарсько-обслуговуючий персонал закладу освіти у разі виявлення ознак чи факторів, що можуть вказувати на домашнє насильство, складні життєві обставини, жорстоке поводження з дитиною або ризики щодо їх виникнення стосовно дитини, передають уповноваженій особі закладу освіти, а у разі її відсутності – безпосередньо керівникові закладу освіти (директорові) чи заступнику директора інформацію про дитину з метою планування подальших дій щодо заходів для надання медичної, психологічної або іншої допомоги постраждалому.
  2. У закладі освіти на інформаційному стенді та на офіційному веб-сайті має бути розміщено контактну інформацію уповноваженої особи закладу, організацій та установ, служб підтримки постраждалих осіб, до яких слід звернутися у випадку домашнього насильства, примірний перелік яких додається.

Уповноважена особа у Тернопільському технічному ліцеї: Ничипорук Людмила Євгеніївна, заступник директора з навчально-виховної роботи – контактний телефон: 097-553-81-01

Відповідальність за булінг згідно з ст. 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення:

Булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого, –

– тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.

Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення,

  • тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.

Вчинення малолітніми, або неповнолітніми особами віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, правопорушення, відповідальність за яке передбачено цією статтею, –

  • тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин

Діяння, передбачене частиною другою цієї статті, вчинене малолітньою або неповнолітньою особою віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, – тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.

Неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу (цькування) учасника освітнього процесу –

тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до двадцяти процентів заробітку»

Наказ про антибулінгову політику

План заходів

Зміни в законодавстві з питань попередження насильства

1.Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»  №2229 від 7 грудня 2017 року. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-19#n3

2.Порядок взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству  і  насильству за ознакою статті затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №658 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/658-2018-%D0%BF#n2

3.Наказ МОН України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо виявлення, реагування на випадки домашнього насильства і взаємодії педагогічних працівників з іншими органами та службами» від 02.10.2018 №1047 (ДОДАТОК 2)

– Лист МОН України від 07.08.2018 №1/9-486 «Про деякі питання організації в закладах освіти виховної роботи щодо безпеки й благополуччя дитини у 2018/2019 навчальному році».

– Лист Міністерства соціальної політики України від 29.12.2018 №27/0/2-19/57 «Про постанову Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 №800» та методичні рекомендації щодо реалізації постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати їх життю та здоров’ю» від 03.10.2018 №800 .   http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KP180800.html

БУЛІНГ 

  1. Закон України «Про  внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькування)» від 18 грудня 2018 року №2657 –VІІІ» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ru/2657-19?lang=uk
  2. Лист МОН України від 29.01.2019 № 1/9-881 «Рекомендації для закладів освіти щодо застосування норм Закону України «Про  внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії боулінгу (цькування)» від 18 грудня 2018 року №2637 –VІІІ»  (управлінський та просвітницький підхід). (ДОДАТОК 3)

ПРОФІЛАКТИКА ПРАВОПОРУШЕНЬ

– Лист МОНУ України від 28.01.2019 №1/9-849 «Щодо профілактики кримінальних правопорушень серед неповнолітніх». (ДОДАТОК 4)

– Розпорядження міського голови від 03.08.2018 № 266р «Про  затвердження  плану заходів щодо профілактики правопорушень та підтримання публічної безпеки у

м. Запоріжжі на 2018-2021 роки» https://zp.gov.ua/uk/documents/item/31771

– Постанова Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 р. №684  “Про затвердження порядку ведення обліку дітей
шкільного віку та учнів” https://www.kmu.gov.ua/npas/250270773

– Розпорядження міського голови від 23.11.2017 р. №408р “Про затвердження порядку проведення заходів щодо повернення дітей шкільного віку до освітнього процесу в місті Запоріжжі”. https://zp.gov.ua/uk/documents/item/25592

Інформація щодо проведених заходів,
спрямованих на запобігання та протидію булінгу
продовж вересня-грудня 2019 року,
зокрема в рамках Всеукраїнського тижня з протидії булінгу

Класні керівники: Колісник Ірина Володимирівна та Козбур Галина Євгенівна провели для своїх ліцеїстів виховну годину на тему: « STOP булінг»

Метою заходу було виховувати у дітей почуття толерантності та культуру спілкування, навчити учнів бути небайдужими до чужого горя. І найголовніше, разом намагалися  знайти шляхи допомоги постраждалій дитині та спробували  убезпечити себе, щоб не зіграти одну з ролей у булінгу.

Класний керівник 42 групи Бойко Таїса Василівна  провела для своїх ліцеїстів виховну годину на тему: «Попередження булінгу в учнівському колективі»

Мета заходу – вказати учням на ознаки та види булінгу, застерегти від агресії та насильства акцентуючи увагу на тому, що жертвами булінгу є ті, що булять, ті, що піддаються насильству і ті, що спостерігають. Учні повинні розуміти, що кривдниками стають не сильні і не герої, а особи, які самі мають глибокі психологічні комплекси або пережили чи переживають насильство від інших. Спостерігачами є боязливі і безпорадні люди, які теж ризикують стати жертвою кривдників. Дати порди як не стати жертвою булінгу і вміти захистити своє право на людську гідність.

Ми вчимося. Багато і наполегливо.
Ми відпочиваємо. Гарно і креативно.
Разом ми всі – дружна ліцейна сім’я!
А чому ми такі дружні і класні?
Бо у нас в ліцеї є свої цінності. І одна з них – це повага один до одного, а, отже, і до себе.
Кожен, хто прийде до нас продовжувати навчання, переконається, що це не просто слова.
Щоби нагадати кожному з нас про значимість взаємоповаги, неприпустимість зверхності у відношеннях в колективі та інших подібних проявів, сьогодні, 17 вересня, у нашому ліцеї відбулась цікава розмова про булінг. Таким іншомовним словом називають те, що українською звучить, як “цькування”. Як його не допустити? Як йому протидіяти?
На ці та інші питання відповідав Хімій Андрій Миронович, заступник начальника головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби – начальник управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.


Що варто запам’ятати дорослим «вихователям» чужих дітей:

  1. Спілкування з чужими дітьми не має відбуватися у тоні, звичному для вас у повсякденному житті.
  2. Якщо обставини, що склалися, змушують зробити дитині зауваження або щось з’ясувати, діяти треба виключно через батьків або педагогів.
  3. Не варто взагалі звертатися до чужої дитини, коли не потрібне екстрене втручання дорослих.
  4. Коли поряд немає інших дорослих, пояснюйте чужій дитині, що вона не права, але ввічливо.
  5. Категорично неприпустимі агресія, крики, хамство, образи і тим більше заподіяння шкоди дитині та будь-які фізичні дії взагалі.
  6. Завжди ставте себе на місце батьків цієї дитини та подумайте, чи хотіли би ви, щоб на вашу дитину гримала стороння людина та які правові наслідки це може мати для вас.

 

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу

 

Про затвердження Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або загрози його вчинення

 

Порядок протидії булінгу

 

КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ

Сайт UNICEF stopbullying.com.ua
Сайт Міністерства освіти Онтаріо Булінг – ми всі можемо допомогти це зупинити
КІБЕР-БУЛІНГ АБО АГРЕСІЯ В ІНТЕРНЕТІ: СПОСОБИ РОЗПІЗНАННЯ І ЗАХИСТ ДИТИНИ
Як виявити жертву цькування у школі. Алгоритм для батьків
Stop-булінг. Три проблеми батьків, які впливають на дитячу агресію